Суперечки навколо Full-stack Різновиди Full-stack розробників. Стек мов та технологій для кожного Плюси професії Full-stack Developer Мінуси професії Full-stack Developer Як стати Full-stack розробником? Зарплати Full-stack розробників Підсумки Оновлено 9 червня 2023 року Привіт, друзі! Full-stack розробник (вимовляється "фул стек") – це якийсь майстер на всі руки у світі веб-розробки. Йому під силу реалізувати як клієнтську, так і серверну сторону додатку, якими, зазвичай, займаються FrontEnd і BackEnd розробники окремо один від одного. Таким чином, Full-stack спеціаліст здатний одноосібно вести проєкт від початку до кінця. Ще в далеких нульових і раніше не існувало такого розподілу обов'язків між розробниками. Відносна простота ПЗ, що розроблялося, так само як і технології того часу дозволяли тримати процеси, які зараз виконують різні люди, в одних руках. Наприклад, у ті часи IT-фахівець, який називається веб-майстром, і зовнішній вигляд сайту створював, і серверну частину реалізовував, і розміщував сайт на хостингу. Тобто, Full-stack розробники існували і раніше, просто ніхто їх так не називав. Однак IT-сектор не стояв на місці. Вимоги до програмних продуктів зростали, з'являлися нові мови та технології, змінювалися підходи до розробки. Дерево IT почало ставати все більш гіллястим, породжуючи нові спеціальності. Разом із цим професія універсального бійця розбилася на два окремі напрямки, а потім знову відродилася з гордою назвою "Full-stack Developer". Суперечки навколо Full-stack Не все так гладко, як здається на перший погляд. Багато досвідчених програмістів та IT-фахівців вищої ланки не визнають цю посаду за визначенням. "Чому?" — спитаєте ви. Адже раніше були ті самі веб-спеціалісти, які успішно поєднували обов'язки сучасних напрямків — фронту та беку. Чому сьогодні поняття Full-stack викликає суперечки? Поширеною є думка, що Full-stack розробників не існує, а ті, хто такими називаються, насправді не відповідають вимогам цієї спеціальності. Наприклад, Сергій Немчинський — програміст з 20-річним стажем, керівник та власник навчально-виробничої компанії FoxmindEd — в опублікованому відео на YouTube відгукується про Web Full-stack розробників наступним чином (посилання): “В принципі, в ідеалі, Full-stack розробник – це класно та чудово. Проблема в тому, що... Таких немає. Фактично все, що ми маємо на ринку з тих людей, які називають себе Full-stack девелоперами – це приблизно 50% BackEnd девелоперів, які трошки вивчили FrontEnd і вже можуть Angular або React скомпілювати і, відповідно, зібрати-підключити, плюс трошки розуміють у верстанні – навіть не на рівні Junior верстальника. Вони у більшості випадків зробити добре, красиво не можуть ніяк. Максимум, що можуть – зробити так, щоб кнопка натискалася. Або ж Full-stack девелопери – це решта 50% FrontEnd розробників, які трошки вивчили BackEnd; в більшості випадків – якийсь Node.js. Можливо, PHP. Такий розробник мінімально вміє щось підрихтувати, але, знову-таки, говорити про те, що він сяде і напише вам нормальний Full-stack додаток – ні, ні і ще раз ні. (…) Чесно скажу, мені ідея з об'єднанням у Full-stack девелоперів здається, з одного боку, не дуже вдалою, тому що фактично ми отримуємо "ні риба, ні м'ясо". З іншого боку, ринок вимагає – отже, треба. Тому затребуваність у Full-stack девелоперів, за великим рахунком, трохи більша, ніж у чистих BackEnd або FrontEnd розробників. Однак ринок вже усвідомив, що вони (Full-stack розробники) у своїй більшості "ні риба, ні м'ясо", і тому термін "Full-stack" починає пропадати. Тепер просто вважається, що це BackEnd розробник з невеликим знанням фронту і, навпаки, FrontEnd розробник з невеликим знанням однієї з BackEnd мов. Мені здається, що так набагато правильніше”. Інші розробники схиляються більше до того, що Full-stack розробка – це ні що інше, як хитрощі бізнесу. Роботодавець не бажає переплачувати за двох різних фахівців, віддаючи перевагу більш дешевому аналогу, котрий вміє все те саме. По суті, вся суперечка щодо Full-stack розробника зав'язана на скептицизмі. Прихильники міфологічності цієї професії не вірять у існування розробника, здатного добре реалізувати як FrontEnd, так і BackEnd частини, оскільки за обома ховається безліч технологій і мов, а вивчити все і працювати не гірше за фронтендерів і бекендників — практично неможливо. Ті ж, хто займаються Full-stack девелопментом, парирують, вказуючи на велику кількість часу, проведеного за розробкою, в ході чого так чи інакше доводиться заглядати по інший бік барикад і розбиратися в усіх процесах, що супроводжують розробку всього проєкту від і до. Ну а далі справа техніки — вивчаєш необхідні інструменти, практикуєшся і можеш самостійно працювати над цілим проєктом. Звичайно, пізнання у всіх використовуваних мовах і технологіях у Full-stack спеціаліста будуть не такі глибокі, як у вузькоспеціалізованих побратимів по цеху, але зробити повноцінний робочий проєкт з нуля, реалізувавши як BackEnd, так і FrontEnd, йому буде під силу. Різновиди Full-stack розробників Варіацій Full-stack розробників насправді безліч: PHP Full-stack Developer, Node.js Full-stack Developer, Java Full-stack Developer і так далі. Назва, яка стоїть на початку спеціальності, говорить про те, яка мова/платформа береться за основу під час реалізації BackEnd частини. Стек технологій FrontEnd практично завжди однаковий і відрізняється лише використовуваними JavaScript-фреймворками / бібліотеками: Angular, React або Vue.js. А ось бекенд надає набагато більше можливостей для реалізації своїх амбіцій. Ще раз проговоримо, що Full-stack Developer – це розробник, який бере безпосередню участь у всіх етапах розробки веб-додатків: від створення клієнтської частини (візуальна частина + логіка користувача) до реалізації серверної (бази даних, серверна архітектура, програмна логіка). Який стек технологій та мов знаходиться у розпорядженні цього фахівця? Якщо говорити про FrontEnd складову (клієнтська сторона), то вона у всіх приблизно однакова: мова верстання HTML та мова стилів CSS; мови програмування JavaScript та TypeScript; препроцесори SASS та LESS; фреймворк Angular/Vue.js або бібліотека React; технології DOM, AJAX, REST API, знання про інтернет та веб-технології в цілому тощо; навички адаптивного та кросбраузерного верстання. А що потрібно знати full stack розробнику із серверного набору? Тепер розберемося з відгалуженнями в бекенді, які вказують на популярні мови та технології, що використовуються під час реалізації серверної сторони веб-додатків, котрі розробляються. Node.js Full-stack Developer BackEnd складова (серверна сторона) може мати різну начинку, на відміну від FrontEnd. Якщо говорити про Node.js Full-stack розробника, то в якості основної мови виступає JavaScript, а сам стек наступний: платформа Node.js; фреймворки Express.js, Nest.js; пакетний менеджер npm; Web Sockets; розуміння REST API; інші спеціалізовані технології. Java Full-stack Developer Головний акцент робиться на мову програмування Java та пов'язані з нею технології. BackEnd-стек у такого розробника має бути наступним: мова Java + Java Core; веб-сервер Apache; інструменти для комфортної взаємодії з БД – JDBC, Hibernate; веб-сервіси; фреймворк Spring та його популярні модулі (Spring MVC, Spring Boot, Spring REST, Spring Web тощо); ASP.NET Full-stack Developer .NET розробники мають широкий інструментарій для самореалізації у вебі. Як основну мову програмування вони використовують C#. Скарбничка знань BackEnd частини у ASP.NET Full-stack Developer-а повинна містити: мову C#; знання інфраструктури .NET. платформу ASP.NET MVC/ASP.NET Core (Web API); Entity Framework (Core); хмарний сервіс Azure; мову T-SQL; розуміння RESTful API. PHP Full-stack Developer PHP – класична мова веб-розробки. Типовий BackEnd-стек даного розробника відрізняється від інших своєю компактністю. РНР у вебі вже досить давно, а тому йому багато не потрібно; достатньо лише: власне, сама мова PHP; фреймворк Yii2/Symfony/Laravel. Python Full-stack Developer Універсальність Python не знає меж! Не стала винятком сфера веб-розробки. BackEnd-стек Python Full-stack спеціаліста наступний: мова Python; фреймворк Django/Flask; REST API; Web Sockets; навички роботи з ОС Linux та веб-сервером Nginx/Apache (можливо); досвід роботи із хмарними сервісами. Також окрім спеціалізованих технологій, усім Full-stack розробникам необхідно: знати систему керування версіями Git + сервіс для хостингу IT-проєктів GitHub; знати реляційні (SQL) та нереляційні (NoSQL) бази даних, вміти їх проєктувати; розумітися на протоколах HTTP, HTTPS та роботі FrontEnd + BackEnd загалом; вміти оперувати мовою запитів SQL та однією із СУБД – MySQL / PostgreSQL / SQLlite, або однією з NoSQL СУБД (MongoDB, Redis, Cassandra, наприклад); вміти проводити тестування додатків; здійснювати Code Review; використовувати Docker; володіти англійською мовою на рівні Intermediate та вище; знати популярні патерни програмування та вміти їх реалізовувати; мати гарне знання алгоритмів та структур даних. Також від Full-stack спеціаліста можуть вимагати навички мобільної розробки, якщо роботодавець має намір портувати веб-додаток на відповідні платформи. Як бачите, список необхідних мов і технологій для створення гарної серверної складової веб-додатків є досить значним. У наступному розділі ми розберемося, які переваги та недоліки чатують на тих, хто таки має намір пов'язати свою професійну діяльність з Full-stack розробкою. Плюси професії Full-stack Developer Можливість самостійно вести цілий проєкт Очевидна перевага розробника даної спрямованості полягає в об'єднанні двох течій – FrontEnd та BackEnd – в одному фахівці. Крім того, що такий професіонал здатний реалізувати обидві частини веб-додатку, він може безпроблемно налаштувати їхній взаємозв'язок, що є частим каменем спотикання між фронтендниками та бекендниками. Тим самим усуваються непорозуміння і протиріччя, які неминуче виникли б між декількома розробниками, які працюють над одним і тим самим продуктом. В'ячеслав Лобода, Senior Full-stack PHP Developer, про свою професію відгукується наступним чином: “Часто при вирішенні завдань веб-розробки виникає необхідність вносити редагування одночасно і до FrontEnd, і до BackEnd. Для цього можна найняти двох різних спеціалістів чи одного Full-stack розробника. Останній варіант дозволяє заощадити час на комунікацію” Даний відгук і всі наступні взяті зі статті на dou.ua "Кар'єра в IT: посада Full-stack розробник". Висока швидкість розробки, можливість приймати власні рішення, мінімальні витрати часу на зайву комунікацію Full-stack розробник – це вже фахівець досить високого рівня, який здатний приймати певні самостійні рішення, не витрачаючи час на зайві обговорення та узгодження з іншими розробниками, адже проєкт цілком перебуває під його крилом. “Подобається, що можу створювати веб-додатки одноосібно, менше затримок під час роботи. Наприклад, коли працюєш як FrontEnd і потрібно, щоб BackEnd віддавав нові дані, ти просиш колегу внести зміни, чекаєш. Full-stack розробнику чекати ні на кого не потрібно. Взяв і зробив як слід” – Геннадій Догаєв, Web Full-stack Developer Легкість пошуку роботи на фрілансі На біржах фрілансу замовники найчастіше шукають такого веб-спеціаліста, який зробить всю роботу самостійно без залучення додаткових розробників. Хто, як не Full-stack девелопер найкраще підійде на цю роль, маючи таку перевагу перед вузькоспеціалізованими побратимами? Отже, обравши цей шлях, ви не залишитеся без роботи і зможете користуватися всіма благами, які дарує фрілансерство. Великі кар'єрні можливості Широкоформатність професії Full-stack розробника дозволяє реалізувати себе в будь-якій сфері веб-девелопменту. Ви можете в будь-який момент перейти на більш вузький профіль – чисту FrontEnd або чисту BackEnd розробку (горизонтальний розвиток, поглиблення в конкретну сферу діяльності), а можете стати сильним тімлідом або архітектором, який чудово розуміється на всіх процесах створення веб-додатків і має багатий досвід за плечима (вертикальний розвиток, просування кар'єрними сходами). Також Full-stack розробник може знайти успішне застосування своїм здібностям у стартапах. Стартап-команди, як правило, мають дуже малий бюджет і їм набагато вигідніше мати тих, хто може взяти на себе обов'язки декількох людей. Таким чином ви і новий досвід отримаєте, і зможете попрацювати над чимось свіжим, цікавим, раніше не баченим. Ну а щодо потреб ринку в Full-stack розробниках навіть згадувати не варто – безліч компаній хоче отримати спеціаліста широкого профілю в свій штат. Кількість вакансій для них менша, ніж для фронтендників та бекендників, однак і конкуренції теж не так багато. Мало рутини та вигорянь Багата на різноманітність діяльність Full-stack розробників знижує ризики загрузнути в одноманітній роботі. Ви володієте великим арсеналом знань, що дозволяє вам періодично перемикатися між проєктами і менше втомлюватися від застосування одних і тих самих технологій. Легкість у розвитку свого продукту Ви маєте достатньо знань та вмінь, щоб самостійно створити власний проєкт. У майбутньому ви зможете організувати свою команду для вдосконалення та подальшого розвитку програмного продукту, проте вже на старті ви маєте все необхідне для того, аби реалізувати ваші ідеї. Мінуси професії Full-stack Developer Програш вузькоспеціалізованому розробнику на його полі бою Full-stack девелопер володіє багатьма інструментами, але не може знати кожен настільки ж добре, наскільки окремо взятий фахівець. Ця професія передбачає подібне розпилення і унеможливлює поглиблення в будь-яку мову або технологію. Виходить, ви вмієте все, але гірше за розробника конкретного напряму. Багато часу на навчання Технологій, які має опанувати Full-stack спеціаліст, багато. Під час вивчення, наприклад, бекенду легко забути те, що ти вчив по фронтенду. Щоб усі знання та вміння утримувати на гарному рівні, необхідно витрачати багато зусиль. Впоратися з цим можна наступним чином: вивчаєте одну спеціальність, влаштовуєтеся на роботу, а потім вивчаєте другий напрямок. Виходить, ви не тільки поточні знання зберігаєте, але й примножуєте їх, рухаючись до фул-стек розробки. “Нарощуйте компетенцію поступово, з невеликих завдань. Пройдіть курс із напрямку, якого вам бракує, щоб вникнути в базові принципи. А далі опановуйте знання на практиці за правилом Learning by doing” – Олексій Голубєв, Team Lead Full-stack Developer в GlobalLogic. Важко стежити за новими тенденціями Світ IT дуже гнучкий і мінливий. Наче імперії – виникають і руйнуються нові мови, технології, підходи в розробці ПЗ, техніки написання та ревізії коду. Вам, як фахівцю широкого профілю, необхідно знати всі новинки, адже, зрештою, цього і вимагатимуть від вас роботодавці — використання сучасних інструментів та підходів. Занадто багато обов'язків Роботодавці іноді починають висувати велику кількість вимог до фул-стек фахівця. Раніше згадуваний Full-stack розробник Геннадій Догаєв має таку думку щодо цього: “Замовники хочуть звалити на одну людину надто багато. Наприклад, вже зустрічаються оголошення Node.js+React.js+React Native, тобто до веб-стеку додається ще й мобільна розробка. Це впливає на якість знань та кінцевого продукту: чим більше технологій потрібно охопити, тим більш поверхнево знаєш кожну з них. Крім того, людині не можуть подобатися всі напрямки одночасно. Мені з цього набору не дуже цікава мобільна розробка”. Вами хочуть залатати дуже багато дірок Фул-стек розробнику можуть часто делегувати різноманітні завдання на робочому місці. Дописати за кимось код, щось переглянути, пофіксити, доробити. Працювати замість FrontEnd/BackEnd розробника, який пішов у відпустку, – мила справа. А якщо вас найняли як альтернативу 5-ти розробникам, то й взагалі будуть тримати як раба. Складні завдання Ви знаєте більше інших, а значить, вам під силу розібратися з тою чи іншою важкою задачею. Принаймні так думає той, хто вам їх роздаватиме. Велика завантаженість Як ви вже помітили за попередніми пунктами, Full-stack розробнику не дадуть відпочити. Справ по вуха – це точний опис його стану на кожний робочий день. Складнощі у заміні Цей пункт одночасно є і перевагою, і недоліком. З одного боку, вам важко знайти заміну і, відповідно, вас цінуватимуть. З іншого боку, вам буде проблемно піти у відпустку, адже де взяти заміну? Тут і почнуться дзвінки у будь-який час доби, неможливість перекладання деяких завдань на інших розробників та інше. Як стати розробником Full-stack? Відповідь проста – оберіть найбільш близький до вас варіант професії та вивчіть необхідні технології за допомогою різних ресурсів, або підіть на курси full stack розробників. Радимо зробити свій вибір на користь освітньої IT-платформи ITVDN – тут ви зможете знайти 90% усіх потрібних вам відео курсів за будь-яким із обраних напрямків. Наприкінці статті ми залишимо корисні посилання на всі спеціальності, які допоможуть вам у вивченні ремесла Full-stack. Наприклад, вам сподобався BackEnd-стек Python розробника – тоді вам підійдуть 2 курси за наступними спеціальностями: FrontEnd Developer. Python Developer. З кожною програмою навчання ви зможете ознайомитися докладніше, перейшовши за залишеними посиланнями. Зарплати Full-stack розробників Відповідно до липневої зарплатної аналітики від DOU.ua (опитано 6605 українських розробників), медіанна зарплата FullStack розробників наступна: Junior – 980 USD; Middle – 2475 USD; Senior – 4750 USD. При цьому ЗП у колег по цеху – FrontEnd та Mobile розробників – приблизно такі ж. Єдині, хто помітно виділяються – BackEnd девелопери рівня Middle та Senior. Їхня медіанна оплата праці становить 2800 USD і 5000 USD відповідно, що на кілька сотень доларів перевищує зарплату фулстеккерів. Якщо звернутися до міжнародного веб-сайту з пошуку роботи Jooble (має українське коріння), то станом на липень середня пропозиція щодо зарплати для FullStack Developer у Києві становить 114 183 грн (приблизно 3100 USD). Відповідно до міжнародного опитування Stack Overflow Developer Survey 2023 (понад 90 000 респондентів з усього світу), річна медіанна ЗП FullStack фахівця складає 71 140 USD (приблизно 5930 USD на місяць). Підсумки Full-stack Developer — універсальний веб-розробник, який поєднує у собі силу FrontEnd та BackEnd напрямків. Так, спеціалізовані девелопери зроблять всю роботу краще, ніж фул-стек фахівець, проте головний коник героя цієї статті – можливість розробляти повноцінні веб-додатки самостійно, доводячи їх до повністю готового стану. Як і будь-яке інше, Full-stack ремесло має свої переваги та недоліки. Шлях, яким повинен пройти full stack розробник з нуля досить тернистий і насичений. Проте недаремно казали класики — терпіння та праця все перетруть. Так що все у ваших руках! Можливо, нас читають розробники Full-stack? Із задоволенням прочитаємо вашу точку зору на позиції, викладені в цій статті. Також будемо раді будь-яким питанням та зауваженням від усіх читачів! Ну а тим, хто вирішив обрати професію Full-stack Developer, ми бажаємо бути впертими, оптимістичними і з незагасаючим вогником спраги знань в очах. Успіхів та кодерського натхнення на вашому шляху!   Корисні посилання Весь каталог спеціальностей: ІТ-спеціальності на ITVDN. FrontEnd складова: відео курс за спеціальністю FrontEnd Developer. BackEnd складова: Python Developer PHP Developer ASP.NET MVC Developer ASP.NET Core Developer Java Developer Онлайн навчання в групі з тренером за спеціальністю FullStack Node.js Developer.

Моя идея состояла в том, чтобы построить простой репликабельный проект на Angular с бэкэндом на Django. Я искал и не смог найти нужных решений, пришлось во всем разбираться самому. В итоге я разобрался и решил сам написать гайд для всех, кого может заинтересовать данная проблема.  Данная статья поможет вам построить простое приложение Angular с бэкэндом на Django, организованного с помощью Webpack. Проблема Я хочу настроить проект на Angular 1.1.x и скормить ему данные с сервера Django. Мне бы хотелось использовать Django REST Framework (DRF), чтобы пострить RESTful API. Я также хочу сбандлить JS ассеты. Сейчас я собираюсь запустить сайт на одном сервере. Предварительные требования Python 2.x Django 1.9.x npm 2.15.8+ Webpack 1.13.x (sudo npm i -g webpack) ESLint 2.13.1+ (sudo npm i -g eslint) NodeJS 4.4.7+ Содержание Скаффолдинг проекта. Создайте свои начальные директории. Скаффолдинг проекта на Django. Настрока переменных среды, нужных для запуска сервера Django. Установка Django REST Framework и настройка Django с использованием переменных среды. Создание API. Запуск Django сервера с использованием dev settings. Инициализация npm-пакета и установка front-end JS зависимостей. Создание Angular entry-point и загрузка начальных зависимостей. Настройка Webpack'а. Дайте команду Django загрузить приложение. Создайте шаблон базы приложения Angular. Напишите компонент home. Напишите Angular роуты, ведущие к вашему компоненту home и странице 404. Добавьте директивы ангуляр-маршрутизатора к шаблону входной точки приложения. Проверьте ваше REST API в приложении Angular.  Шпаргалка. Итак, начнем! 0. Настройте среду для Python. mkvirtualenv mysite 1. Скаффолдинг проекта на Django. Создайте начальные директории. Мы хотим сфокусироваться на модулярности в ходе разработки. Следовательно, существует множество директорий в конечном итоге использования. Мы хотим, чтобы наше дерево изначально выглядело так: mysite ├── backend │ ├── docs │ ├── requirements └── frontend ├── app │ ├── components │ └── shared ├── assets │ ├── css │ ├── img │ ├── js │ └── libs ├── config ├── dist └── js  Сделайте следующее: mkdir mysite && cd mysite mkdir -p backend/docs/ backend/requirements/ \ frontend/app/shared/ \ frontend/app/components/ \ frontend/config \ frontend/assets/img/ frontend/assets/css/ \ frontend/assets/js/ frontend/assets/libs/ \ frontend/dist/js/  *Примечание: Структура этого проекта была навеяна опытом с несколькими другими проектами. Я считаю эту организацию идеальной, но вам не обязательно ей следовать. Но, пока вы читаете этот гайд, вы должны придерживаться этой структуры. 2. Скаффолдинг проекта на Django. В директории backend/ создайте Django проект: python django-admin.py startproject mysite  Также создайте requirements.txt: pip freeze > requirements/requirements.txt В директории (вашего проекта) backend/mysite/ произведите скаффолдинг директории, той, где будет жить ваше API: mkdir -p applications/api/v1/ touch applications/__init__.py applications/api/__init__.py \ applications/api/v1/__init__.py applications/api/v1/routes.py \ applications/api/v1/serializers.py applications/api/v1/viewsets.py Теперь создайте структуру директории настроек: mkdir -p configlord/settings/ touch configlord/settings/__init__.py \ configlord/settings/base.py configlord/settings/dev.py configlord/settings/prod.py \ configlord/dev.env configlord/prod.en 3. Настройте переменные окружения, которые нужны для запуска сервера Django. На этом этапе я предпочитаю пользоваться django-environ для работы с переменными окружения. Существует множество способов сделать это, но пакет django-environ чрезвычайно упрощает этот процесс, поэтому я использую его во всех своих проектах. Установите django-environ: pip install django-environ  В mysite/dev.env добавьте следующее: DATABASE_URL=sqlite:///mysite.db DEBUG=True FRONTEND_ROOT=path/to/mysite/frontend/ SECRET_KEY=_some_secret_key Мы собираемся использовать эти переменные среды в наших настройках. Выгода от использования наших переменных окружения в отдельных файлах состоит в основном в том, что такая настройка позволяет облегчить переключение между средами. В нашем случае файл the dev.env является списком переменных, которые мы бы использовали в локальной среде разработки. *Примечание: SECRET_KEY можно взять из settings.py, который был сгенерирован django-admin.py startproject. 4. Установите Django REST Framework и настройте Django, используя переменные среды. Установка DRF: pip install djangorestframework Наполните settings/base.py  следующим: Укажите, где искать переменные окружения. import environ project_root = environ.Path(__file__) - 3 env = environ.Env(DEBUG=(bool, False),) CURRENT_ENV = 'dev' # 'dev' is the default environment # read the .env file associated with the settings that're loaded env.read_env('./mysite/{}.env'.format(CURRENT_ENV)) Установите базу данных. В данном случае мы собираемся использовать встроенные в django-environ настройки SQLite. DATABASES = { 'default': env.db() } Установите SECRET_KEY ,а также debug. SECRET_KEY = env('SECRET_KEY') DEBUG = env('DEBUG') Добавьте DRF в пул приложений, которые Django должен использовать. # Application definition INSTALLED_APPS = [ ... # Django Packages 'rest_framework', ] Ссылки будут «жить» в специальном URL модуле, созданном с помощью базы проекта. ROOT_URLCONF = 'mysite.urls' Укажите Django, где искать все шаблоны и другие статические ассеты. STATIC_URL = '/static/' STATICFILES_FINDERS = [ 'django.contrib.staticfiles.finders.FileSystemFinder', 'django.contrib.staticfiles.finders.AppDirectoriesFinder', ] STATICFILES_DIRS = [ env('FRONTEND_ROOT') ] TEMPLATES = [ { 'BACKEND': 'django.template.backends.django.DjangoTemplates', 'DIRS': [env('FRONTEND_ROOT')], 'APP_DIRS': True, 'OPTIONS': { 'context_processors': [ 'django.template.context_processors.debug', 'django.template.context_processors.request', 'django.contrib.auth.context_processors.auth', 'django.contrib.messages.context_processors.messages', ], }, }, ] В соответствии с настройкой TEMPLATES Django должен будет искать шаблоны внутри frontend/ directory. Это то, где Angular приложение будет жить. Мы используем только Django, чтобы обслужить шаблон, внутри которого Angular приложение будет загружаться, которое будет выполнено через entry-point директиву. Если вы не знаете, о чем я, продолжайте чтение...  Наполните settings/dev.py: from mysite.settings.base import * CURRENT_ENV = 'dev' Здесь мы указываем, что этот файл настроек унаследывает настройки из base.py и переопределяет строку CURRENT_ENV, найденную в base.py. Мы говорим: «Используй это значение вместо значения, найденного в наследуемом модуле». 5. Создайте API. Нам нужно нечто, с помощью чего мы сможем протестировать службы Angular, поэтому давайте создадим небольшое API. Этот шаг можно пропустить, но я не советовал бы делать этого. Нам важно знание того, что настройки приложения Angular работают исключительно с точки зрения его потенциала, чтобы облегчить HTTP запросы. Сгенерируйте приложение. manage.py startapp games Создайте модель в games/models.py. class Game(models.model): title = models.CharField(max_length=255) description = models.CharField(max_length=750) Создайте DRF сериализатор для модели игры в  applications/api/v1/serializers.py. from rest_framework.serializers import ModelSerializer from applications.games.models import Game class GameSerializer(ModelSerializer): class Meta: model = Game Создайте  DRF viewset для модели в приложениях applications/api/v1/viewsets.py. from rest_framework import viewsets from applications.games.models import Game from applications.api.v1.serializers import GameSerializer class GameViewSet(viewsets.ModelViewSet): queryset = Game.objects.all() serializer_class = GameSerializer В applications/api/v1/routes.py зарегистрируйте роуты, используя DRF's router registration features. from rest_framework import routers from applications.api.v1.viewsets import GameViewSet api_router = routers.SimpleRouter() api_router.register('games', GameViewSet) Обозначьте ссылки для зарегистрированного DRF роута внутри mysite/urls.py: from django.contrib import admin from django.conf.urls import include, url from applications.api.v1.routes import api_router urlpatterns = [ url(r'^admin/', admin.site.urls), # API:V1 url(r'^api/v1/', include(api_router.urls)), ] 6. Запустите сервер Django, используя dev settings. manage.py runserver --DJANGO_SETTINGS_MODULE=mysite.settings.dev Впуская DJANGO_SETTINGS_MODULE в runserver, мы «говорим» - работать используя специфические параметры. Если все работает, у вас появится возможность открыть localhost:8000/api/v1/games и увидеть ответ от DRF. Если все работает – самое время заняться построением приложения Angular. Если нет – направьте автору проблему. Если вы застряли на этом этапе – оставьте комментарий автору под оригиналом публикации. 7. Инициализируйте npm-пакет и установите front-end JS зависимости. Приложение Angular не будет работать так, как мы хотим, если правильные зависимости не будут установленны. Самое время установить базовые пакеты, которые понадобятся. Инициализируйте npm-пакет. Прямо из  frontend/ запустите npm init --yes By passing the --yes flag into init, you're telling NPM to generate a package.json using NPM defaults. Otherwise, if you don't pass that in, you'll have to answer questions... Boring. Установите dev dependencies.  npm install --save-dev eslint eslint-loader Установите общие зависимости. npm install --save eslint eslint-loader angular angular-resource angular-route json-loader mustache-loader lodash Файл package.json file во frontend/ должен выглядеть приблизительно следующим образом: { "name": "my-app", "version": "0.0.1", "description": "This is my first angular app.", "main": "app.js", "scripts": { "test": "echo \"Error: no test specified\" && exit 1" }, "keywords": [], "author": "", "license": "ISC", "devDependencies": { "eslint": "^3.1.1", "eslint-loader": "^1.4.1" }, "dependencies": { "angular": "^1.5.8", "angular-resource": "^1.5.8", "angular-route": "^1.5.8", "eslint": "^3.1.1", "eslint-loader": "^1.4.1", "json-loader": "^0.5.4", "lodash": "^4.13.1", "mustache-loader": "^0.3.1" } } Здесь то, что мы только что установили: eslint – отличный линтер, благодаря которому код JavaScript будет в порядке (последователен). eslint-loader – для запуска eslint через Webpack. Чуть позже я объясню концепцию «загрузчиков». angular -  MVC фреймворк. Если  вы не знали об этом, стоит подумать о том, чтобы закрыть эту страничку прямо сейчас. angular-resource -  (Angular) HTTP библиотека выбора. Это абстракция $http. json-loader - загрузчик (снова, используемый Webpack) для распаковки JSON из .json файлов с помощью require() во время работы нашего приложения. mustache-loader – загрузчик, который мы будем использовать, чтобы парсить наши mustache шаблоны. Mustache шаблоны – это веселье. Я могу спокойно предположить, что вы не знаете, как все эти пакеты заиграют вместе.  Не переживайте, братишки. 8. Создайте entry-point в Angular, объявите начальные зависимости, объявите первоначальные глобальные переменные. В frontend/app/app.js добавьте следующее: /* Libs */ require("angular/angular"); require("angular-route/angular-route"); require("angular-resource/angular-resource"); /* Globals */ _ = require("lodash"); _urlPrefixes = { API: "api/v1/", TEMPLATES: "static/app/" }; /* Components */ /* App Dependencies */ angular.module("myApp", [ "ngResource", "ngRoute", ]); /* Config Vars */ // @TODO in Step 13. /* App Config */ angular.module("myApp").config(routesConfig); app.js это то, где Webpack будет искать модули, чтобы бандлить их вместе. Лично я ценю такую организацию и методику вызовов, но такой порядок не обязателен. Существует 6 секций: Libs – главные библиотеки, используемые на протяжении работы Angular приложения; Globals – зарезервированные глобальные переменные, которые мы можем использовать во время работы приложения; Components (Компоненты) – особенные модули проекта; App Dependencies (Зависимости приложения) – объявление входной точки приложения и его зависимостей; Config Vars – переменные, где хранятся настройки, такие как route config; App Config - вводит configs (настройки) в приложение, используя сохраненные из предыдущей секции. Для того, чтобы globals работали, вам следует указать ESLint на то, какие из переменных - глобальные. В config/eslint.json добавляем следующее: { "env": { "node": true }, "extends": "eslint:recommended", "rules": { "indent": [ "error", 2 ], "linebreak-style": [ "error", "unix" ], "quotes": [ "error", "double" ], "semi": [ "error", "always" ], "no-console": 0 }, "globals": { "_": true, "_urlPrefixes": true, "angular": true, "inject": true, "window": true }, "colors": true } Ниже несколько переменных, о которых мы предупредили ESLint: _ представить lodash. _urlPrefixes – объект, который мы будем использовать в приложении для гиперссылок. Я расскажу об этом позже. angular, чтобы представить AngularJS object driving our entire application. inject, который будет использоваться для ввода зависимостей Angular. window, которая просто представляет объекты окон в JavaScript, является представителем  DOM. 9. Настройка Webpack. Теперь, когда мы выложили большинство наших зависимостей приложения, мы можем построить config file для Webpack. Webpack будет консолидировать все зависимости, а также модули для приложений, которые мы создаем в один файл. В bundle. В frontend/webpack.config.js добавляем следующее. module.exports = { entry: "./app/app.js", output: { path: "./dist/js/", filename: "bundle.js", sourceMapFilename: "bundle.js.map", }, watch: true, // eslint config eslint: { configFile: './config/eslint.json' }, module: { preLoaders: [{ test: /\.js$/, exclude: /node_modules/, loader: "eslint-loader" }], loaders: [ { test: /\.css$/, loader: "style!css" }, { test: /\.html$/, loader: "mustache-loader" }, { test: /\.json$/, loader: "json-loader" }] }, resolve: { extensions: ['', '.js'] } }; Для того, чтобы Webpack бандлил все наши статические зависимости, нам нужно указать ему, где их брать, какие зависимости обрабатывать и как управлять ими до банлинга. Давайте посмотрим на то, что указывает Webpack с помощью webpack.config.js: Entry - это путь к тому, что Webpack'у нужно для старта бандлинга. Это можеть быть полный путь или путь, относительный тому, где webpack.config.js располагается. В данном случае мы говорим о последнем варианте. output -  это объект, содержащий в себе path, который является директорией, в которую связанные зависимости будут помещаться; filename - это название бандла; и, в данном случае, мы решили использовать sourceMapFilename, чтобы обозначить, что наша() source map будет вызван(а). watch указывает Webpack следить за изменениями в файле, пока он выполняется. Если это не настроено как true, Webpack прогонит процесс бандлинга единожды и остановится. eslint содержит в себе специфические ESLint настройки, используемые eslint-loader. module указывает Webpack'у, что делать с модулями, с которыми он работает. module.preLoaders «говорит», что делать перед бандлингом. В данном случае мы хотим запустить модули (исключив модули установленные npm) через eslint. module.loaders - это то, где указана последовательность загрузчика. В нашем случае мы просто настраиваем test и loader,  где test указывает Webpack’у, какие модули запускать в загрузчике (по соответствию с паттерном regex), и loader говорит Webpack’y, какой загрузчик использовать в модулях, которые соответствуют regex паттерну в test. Каждый загрузчик указан в строке и разделен восклицательным знаком. Ex:  loader!another_loader!yet_another_loader module.preLoaders указывает, какие preLoaders'у запускать модули. Используемые настройки такие же точно, какие мы использовали в module.loaders. Но, Грег, какая  разница между preLoaders и loaders? Я рад, что ты спросил, мой дорогой друг!! A loader указывает Webpack'у, как бандлить требуемые файлы. Loader смотрит на модуль и говорт: «Эй, так как вы упаковываете это в один файл как строку – это то, как оно должно быть преобразованно для bundle'а». A preLoader обрабатывает код перед loaders, например, чтобы слинтить JavaScript модули. A postLoader является плагином Webpack'а, который обрабатывает код после бандинга. Мы не специфицировали ни один  postLoader ради простоты. 10. Укажите Django загрузить приложение. Прямо сейчас все, что нужно сделать – указать Webpack’у что создавать, как создавать и что должно быть создано. (На данном этапе я бы очень удивился, если вы попробуете запустить его и он заработает без ошибок. Если так и есть, я чертов мужик.) Так как Django использует свой собственный URL процессор в нашем приложении, мы можем быть рады тому, как любезно Django управляет всем тем, что введено в строку браузера пользователя. Как бы то ни было, мы бандлим одностраничное приложение, используя абсолютно другой фреймворк, и хотим, чтобы у приложения был полный контроль над тем, что пользователь вводит. Все, что нам нужно  – обслуживать одну страничку, в которой работает SPA. Следовательно... В backend/mysite/mysite/urls.py добавляем в список urlpatterns следующее: # Web App Entry url(r'^$', TemplateView.as_view(template_name="app/index.html"), name='index'), Это значит, что когда пользователь открывает mysite.com/, env('FRONTEND_ROOT') + app/index.html будет находить STATICFILES_FINDERS  в порядке рендера HTML шаблона. 11. Создайте шаблон базы приложения Angular. frontend/app/components/app/index.html шаблон должен выглядеть как обычный шаблон Django. В frontend/app/index.html добавляем следующее: {% load staticfiles %} <html ng-app="myApp"> <head> <title>My Sitetitle> <script src="{% static 'dist/js/bundle.js' %}">script> head> <body> body> html> В таком случае вам удастся запустить Webpack. Если вы запустите Django сервер и откроете localhost:8000,вы увидите пустую страничку. Если нет – дайте знать автору. 12. Напишите home component. Давайте напишем наш первый компонент. Он отобразит текст на страничке, пока пользователь открывает localhost:8000. Создайте директорию для компонента и базовые файлы. В frontend/app/components/: mkdir home && touch home/home-controller.js home/home.js home/home.html В frontend/app/components/home/home.html добавляем следующее: <div ng-controller="HomeController as ctrl"> <div> <h1>Home!h1> div> div> Теперь добавим следующее в  frontend/app/components/home/home-controller.js: function HomeController() { var that = this; that.foo = "Foo!"; console.log(that); // should print out the controller object } angular.module("Home") .controller("HomeController", [ HomeController ]) Определение модуля Angular должно быть объявлено в home.js: angular.module("Home", []); require("./home-controller"); Теперь мы можем сослаться на "Home" в области зависимости определения модуля. Давайте сделаем это! В app/app.js добавьте следующее: /* Components */ require("./components/home/home"); /* App Dependencies */ angular.module("myApp", [ "Home", // this is our component "ngResource", "ngRoute" ]); 13. Пропишите пути Angular'а, ведущие к home component и страничке 404. Нам нужно настроить первый путь. Когда пользователь попадает на localhost:8000, Angular должен взять контроль над загрузкой отрендеренного шаблона. Чтобы сделать это, нам потребуется использовать angular-router. В frontend/app/routes.js пишем следующее: function routesConfig($routeProvider) { $routeProvider .when("/", { templateUrl: _urlPrefixes.TEMPLATES + "components/home/home.html", label: "Home" }) .otherwise({ templateUrl: _urlPrefixes.TEMPLATES + "404.html" }); } routesConfig.$inject = ["$routeProvider"]; module.exports = routesConfig; Если мы не добавим _urlPrefixes.TEMPLATES, angular-router предположит, что components/home/home.html является действительной ссылкой, которую узнает сервер. Так как STATIC_URL в настройках предполагает неправильную работу localhost:8000/components/home/home.html. Также, если вы еще не заметили, вы увидите otherwise({...})  в коде роутов. Это то, как будут реализованы страницы 404. В frontend/app/404.html добавляем следующее: <h1>NOT FOUNDh1> И в завершении  добавляем frontend/app/app.js: /* Config Vars */ var routesConfig = require("./routes"); 14. Добавьте директивы angular-router к шаблону точки входа приложения. А теперь нам нужно указать Angular, где будет происходить переключение отображаемого, когда пользователь пользуется навигацией. Чтобы сделать это, мы используем всю силу angular-router. В тэг    в frontend/app/index.html добавляем: <base href="/"> Теперь в тэг  добавляем: <div ng-view>div> Ваш index.html теперь должен выглядеть так: {% load staticfiles %} <html ng-app="myApp"> <head> <title>My Sitetitle> <script src="{% static 'dist/js/bundle.js' %}" >script> <base href="/"> head> <body> <div> <div ng-view>div> div> body> html> Запустите Webpack. Откройте localhost:8000. Вы должны увидеть, что произошло в home/home.html. (Если ничего, отправьте эти данные автору J ). 15. Проверьте REST API в приложении Angular. Если все сделано, у вас появится возможность написать angular службы для Django API. Давайте создадим небольшой компонент, чтобы увидеть, можем ли мы это сделать. Этот компонент должен перечислять игры. Я предполагаю, что вы уже заполнили базы данных, следовательно запрос HTTP к localhost:8000/api/v1/games вернет список игр. Создайте скаффолд компонент в frontend/app/components/: mkdir -p game/list/ && touch game/list/game-list-controller.js game/list/game-list-controller_test.js game/game-service.js game/game.js game/game.html Этот компонент будет перечислять игры. Этот компонент должен перечислять игры. Я предполагаю, что вы уже заполнили базы данных, следовательно запрос HTTP к localhost:8000/api/v1/games вернет список игр. В game/game-service.js: function GameService($resource) { /** * @name GameService * * @description * A service providing game data. */ var that = this; /** * A resource for retrieving game data. */ that.GameResource = $resource(_urlPrefixes.API + "games/:game_id/"); /** * A convenience method for retrieving Game objects. * Retrieval is done via a GET request to the ../games/ endpoint. * @param {object} params - the query string object used for a GET request to ../games/ endpoint * @returns {object} $promise - a promise containing game-related data */ that.getGames = function(params) { return that.GameResource.query(params).$promise; }; } angular.module("Game") .service("GameService", ["$resource", GameService]); Обратите внимание на ссылку $resource, которую мы используем для того, чтобы настроить механизмы HTTP в нашей службе. В game/list/game-list-controller.js: function GameListController(GameService) { var that = this; /* Stored game objects. */ that.games = []; /** * Initialize the game list controller. */ that.init = function() { return GameService.getGames().then(function(games) { that.games = games; }); }; } angular.module("Game") .controller("GameListController", [ "GameService", GameListController ]); В game/game.html: <div ng-controller="GameListController as ctrl" ng-init="ctrl.init()"> <div> <h1>Gamesh1> <ul> <li ng-repeat="game in ctrl.games">{{ game.title }}li> ul> div> div> В game/game.js: angular.module("Game", []); require("./list/game-list-controller"); require("./game-service"); Затем обратимся к компоненту в app.js: /* Components */ require("./components/game/game"); /* App Dependencies */ angular.module("myApp", [ "Home", "Game", "ngResource", "ngRoute" ]); В конце концов, мы собираемся настроить роуты для списка игр, поэтому в frontend/app/routes.js добавьте следующее в объект $routeProvider: .when("/game", { templateUrl: _urlPrefixes.TEMPLATES + "components/game/list/game-list.html", label: "Games" }) Запустите Webpack снова. Все должно верно скомпилироваться. Если нет – дайте знать автору. Откройте localhost:8000/#/games. Вы увидите список игр. Сделано! Это все. Сомнения/Мысли Но есть некоторые сомнения: Глобальные переменные могут конкретно подставить вас, если вы не знаете, как с ними работать. Их локальное поведение не гарантирует того же на продакшене. Насколько я помню, их можно заставить работать, если правильно описан метод. Ваше приложение на Angular тесно связанно с Django. Поэтому ваше приложение не будет просто слиянием back- и фронтенда. Если ваш Django-RIP давно устарел, значит поменялись и маршруты, следовательно сконфигурируете ваш бэкенд согласно тому, как должны вести себя статические файлы. Так же вам будет необходимо заменить index.html с точкой входа Angular. Маленькие проекты не дадут вам особо попотеть, а вот большие явно заставят понервничать. Совет: единственное место, где должны сопрягаться приложение на Angular и Django сервер - это одна точка входа. Деплоймент должен быть выполнен так же, как любой обычный деплоймент приложения. Это все. Если у вас есть какие-либо вопросы и вы испытываете трудности, пожалуйста, оставьте их в комментариях в исходной статье! Чит! Автор пообещал выложить на гитхабе репозиторий со всем кодом. Оригинальная статья на английском языке. 

Статистика DOU та Stack Overflow Що відбувається у технічних ВНЗ на “айтішних” напрямках? Вага диплому Чому навчають у вишах? Чи потрібна математика в програмуванні? Рейтинг українських ВНЗ Вартість навчання у ВНЗ Підсумки Вітаємо вас, дорогі читачі блогу ITVDN! Сьогодні ми розглянемо дуже важливу тему, яка має багато гострих кутів. Стосуватиметься вона вищої освіти, а саме – її необхідності для програмістів. Відразу зазначимо – тема наповнена багатьма нюансами. Ми намагатимемося охопити всі важливі моменти, які допоможуть скласти максимально цілісну картину та дати розгорнуту відповідь на головне питання цієї статті. Давайте не зволікатимемо з ліричним відступом і відразу приступимо до пошуку інформації, а також до розстановки всіх точок над “i” в обговореннях “чи потрібна програмісту вища освіта?” і що потрібно для програміста у виші взагалі. Статистика DOU та Stack Overflow Насамперед дізнаємося, як справи з вищою освітою у тих, хто зараз займається розробкою. Для цього звернемося до опитування Stack Overflow Developer Survey 2022, яке цього року зібрало 70 000 анкет. Якщо вірити цьому джерелу, 80% респондентів мають певну форму вищої освіти. Виходить, 4 з 5 розробників мають диплом. Що цікаво, 38% з тих людей, що тільки навчаються програмуванню і ще не мали досвід комерційної розробки, мають диплом. Це свідчить про те, що навчатися ніколи не пізно – навіть якщо у вас є наукова ступінь не за ІТ-фахом і ви тільки зараз почали вивчати кодинг. Відповідно до опитування Stack Overflow Developer Survey 2020 (65 000 анкет), майже 85% опитаних з числа професійних розробників вважають, що формальна освіта хоча б більш-менш є важливою. Проте майже 16% вірять, що вища освіта і зовсім зайва. Тепер звернемося до портрета IT-фахівця за підсумками 2020 року від DOU. Вся інфографіка складена на підставі 12419 анкет. Аналізуючи розділ “Освіта та саморозвиток”, можна сказати таке: хто б що не говорив про вищу освіту, але більшість IT-фахівців мають повну вищу освіту, а деякі — навіть дві. Дві вишки переважно у Senior PM, а максимальна кількість кандидатів наук у фахівців Data Science, яким потрібна сильна математична база для виконання посадових обов'язків (її вони й отримують у ВНЗ). Найменша кількість тих, хто закінчив вищий навчальний заклад, припадає на Junior розробників ПЗ. Це й не дивно — більшість отримують свою першу посаду в IT ще на студентській лаві. Таким чином, як вітчизняна, так і зарубіжна статистики показують, що переважна кількість професійних розробників таки має диплом. Це зовсім не означає, що на роботу в галузі IT вони потрапили виключно завдяки знанням, отриманим у ВНЗ. Те ж опитування від Stack Overflow, тільки за 2019 рік (90 000 респондентів), показало, що понад 86% опитаних самостійно вивчали необхідну їм мову, фреймворк або інший інструмент розробки. Хоча в опитуванні 2022 року не було такого ж пункту, ми впевнені, що статистика самоучок на поточний рік не сильно змінилася і плюс-мінус той же відсоток зберігся до сьогодні. Виходить цікава колізія: якщо переважна більшість закінчувала (або закінчує в даний момент) вузи, то чому ці студенти/випускники самостійно вивчають те, що їм треба в роботі? Чому навчають в університетах у такому разі? Давайте розбиратися. Що відбувається у технічних ВНЗ на “айтішних” напрямках? Сучасні вищі навчальні заклади несуть мало радості тим, хто має намір стати програмістом. Безумовно, студентська романтика та пригоди чекають на вас у будь-якому місці здобуття вищої освіти. Проте ми ведемо мову саме про цільове призначення цих закладів. Відповідаємо на запитання цього розділу: в університетах досить неоднозначний стан речей. Усі суперечливі моменти ми представимо у вигляді списку: З одного боку, у ВНЗ справді вивчається програмування, алгоритми, структури даних, дискретна математика та інші важливі для програмістів речі. З іншого боку, багато предметів є зайвими, або такими, які студентам не до душі. Ми не порушуватимемо тему, які дисципліни справді важливі для програмістів, а які мають сумнівну цінність, проте факт залишається фактом: дуже часто студенти обурені наявністю філологічних предметів, таких, як історія, філософія, менеджмент, правознавство, історія культури та інші. Подібні ситуації виникають і з технічними напрямками. Припустимо, студент очікував вивчення програмування на C# та інших високорівневих мовах; насправді ж на "шарпи" припадає 3 семестри, а на наступних курсах доводиться працювати з низькорівневим Асемблером і писати програми під логічні контролери за допомогою ST, FBD і SFC, які часто використовуються для автоматизації виробничих процесів. Кожен університет має свої навчальні програми, але подібні розбіжності очікувань та реальності зустрічаються скрізь. Окрему увагу варто приділити якості освіти. Вище ми говорили, що в університетах все ж таки викладають те, що необхідно програмісту, хоч і частково. Але і тут є кілька проблем. Перше, що варто мати на увазі: у жодному вітчизняному ВНЗ із вас не зроблять, наприклад, сучасного .NET розробника, або DevOps інженера. Окрім того, що самі програми навчання застарілі років на 10 (у кращому випадку), їх іноді ведуть сивочолі старожили кафедр, які зачитують матеріал із книг епохи Горбачова. І вони не мають наміру оновлювати навчальну програму, оскільки вникати в нові технології для них не комільфо. Також іноді буває, що такий викладач не проти повчити вас життя, або просто нівелювати вас як особистість. Чули історії про те, як студенти до ночі захищали свої лабораторні / розрахункові роботи? А про те, як деяким просто неможливо здати предмет, який навіть близько не потрібний програмістам? Безумовно, зустрічаються і цілком лояльні, добрі та приємні викладачі, але на кожній кафедрі ви знайдете таку людину, від якої вас хапатиме Кіндратій. Чи хотіли б ви кілька семестрів (а то й весь термін навчання) провести в компанії такої людини і вимотати свої нерви? Відносно молоді програмісти-викладачі, які займаються розробкою на комерційній основі, звичайно, зустрічаються, і з кожним роком їх все більше і більше, проте і серед них знайти тямущих лекторів — ще те завдання. Найчастіше такі викладачі просто сідають за ноут, включають проєктор, пишуть код (проєктуючи все на дошку) і щось коментують, поки інші сидять і півтори години дивляться. Так, це краще, ніж ті ж викладачі похилого віку з крейдою в руках. Але просто кодингу недостатньо. Студенти також люди; їм потрібна жвава подача матеріалу від цікавого лектора, який вміє приковувати до себе та свого коду увагу. Крутий програміст, який уміє кодити, але не вміє зрозуміло доносити до решти те, що він робить, далеко не найкращий варіант. Якщо нас читають лектори-програмісти більш-менш відомих ВНЗ, які при цьому не користуються популярністю у своїх студентів, закликаємо їх замислитись над своїми методами подачі матеріалу. Гарний програміст – не те саме, що гарний викладач. Якщо людина вміє грамотно подавати матеріал, у неї буде менше проблем із відвідуваністю та дисципліною, а також більше позитивного фідбеку від студентів. Викладання (від слів “викладати”, “викласти”) – це навичка донесення інформації, і її необхідно розвивати, над нею треба працювати. Обираючи навчання в університеті, варто враховувати, що він орієнтований на самостійну роботу самих студентів. Вважається, що 80% навчального часу студенти повинні приділяти самостійному вивченню предмета, а решта 20% покладаються на лекції викладачів. Ті абітурієнти, котрі вважають, що в універі їх вивчать на програмістів, помиляються. Ніхто нікого вчити не збирається, адже це не школа. І студент повинен це усвідомлювати. Також часто буває так, що на лекціях вам розповідають одне, а на лабораторних ви робите зовсім інше. Тонни лабораторних та розрахунково-графічних робіт — постійні супутники кожного студента-технаря, зокрема й студента-програміста. Головні рушійні сили технічного університету – "корочка", яка необхідна для роботи, очікування та надії членів сім'ї, а також уникнення армії. Щире бажання отримати професію, якою ти “палаєш”, є далеко не у всіх, оскільки у 17 років дуже складно визначити майбутній фах всього свого життя. А у щасливчиків таке щире бажання швидко згасає, коли вони зіштовхуються з реаліями і розуміють, що просто виконуючи навчальний план протягом 4-6 років в університеті особливо нічого не досягнеш на поприщі ІТ. Хтось скаже, що така ситуація у ВНЗ — чудова школа життя. З одного боку, це справді так. Але якщо подивитися на систему навчання вітчизняних ВНЗ з точки зору "як має бути" і "як є насправді", ви помітите, що досвід та знання, з якими студенти закінчують навчання, отримуються не завдяки, а всупереч цим самим вишам. На жаль. Вага диплому Чи потрібна вища освіта у сфері IT для успішного працевлаштування? В українських IT-компаніях часто вимагають хоча б диплом незакінченої вищої освіти або щоб кандидат був на шляху до його отримання. Однак це не означає, що без диплому вас не приймуть до лав розробників – просто у кожної компанії своя політика, а чим більша компанія, тим солідніші запити щодо претендентів. Більше того, диплом на співбесіді – це формальність, галочка. Насправді ж ви будете проходити тестові завдання та відповідати на технічні запитання, тож навіть червона “корочка” фактично нічого не вирішує. Якщо говорити про розвинені країни, то там все серйозніше. Навчання у вищих навчальних закладах важче і диплом справді відіграє більш значиму, ніж у нас, роль. На тих, хто закінчив виш, роботодавець і дивиться по-іншому – з повагою та визнанням. Досить часто іноземні компанії, незалежно від навичок та досвіду, вимагають наявність диплома бакалавра або, як мінімум, щоб ви на момент розгляду резюме перебували на старших курсах ВНЗ. Більше того, диплом спрощує процес отримання робочої візи, без якої ви не зможете вирушити працювати програмістом, наприклад, у європейські країни або США. А ось на які посади вас із максимальною вірогідністю не візьмуть без диплому як у рідній країні, так і за кордоном — це керуючі позиції в ІТ. Їх займати має право лише людина з повною вищою освітою. Маємо дві сторони медалі. Якщо глянути на аверс — диплом для “галочки”, який при цьому вистражданий потом, кров'ю та вашим часом. Але реверс говорить нам про зарубіжжя та керівні посади, а також про незабутню школу життя, зрештою. Чому навчають у вишах? У кожному вищому навчальному закладі є своя навчальна програма. Однак якщо підсумувати, то можна виділити такі дисципліни: Алгоритми та структури даних Алгоритмічне програмування Програмування популярними мовами (C/C++, C#, Java, Python) Вебпрограмування Комп'ютерна графіка Дискретна математика Вища математика Комп'ютерні мережі Бази даних Теорія інформації та кодування Криптографія Операційні системи інші дисципліни Крім цього, у вузах студентам також читають предмети, які напряму не пов'язані з програмуванням та інформаційними технологіями: економіка, правознавство, історія, психологія, охорона праці, філософія та інші. На стику філологічного та технічного розташуємо англійську мову, оскільки вона надважлива для успішної взаємодії із зарубіжними навчальними матеріалами, статтями, відеороликами, професійними книгами. Також вона знадобиться для вільного спілкування з іноземними колегами та роботодавцями. Інгліш знадобиться і для написання грамотного коду (без спотворених, “кривих” назв). При всьому багатстві вибірки дисциплін, у вітчизняному виші ви можете розраховувати лише на ази будь-якої айтішної спеціальності. Вам дадуть все поверхнево – цих знань вистачить для розуміння того, що відбувається в тій чи іншій сфері. Все інше ви повинні будете доучувати, самостійно практикуватися, відвідувати відповідні курси, проходити інтернатуру в IT-компанії і таким чином добирати знання, яких вам бракує. Звичайно, на Заході існують такі виші, де ви зможете пройти гарне профільне навчання. Наприклад, факультет Informatics, Games Engineering in Technical University Of Munich (Німеччина). За кордоном усвідомлюють важливість IT-індустрії та намагаються відповідати новим тенденціям, а не просто пхати у вас “вічну класику”. Тому факультет розробки комп'ютерних ігор – норма для розвинених країн. Однак у таких державах і ставлення до вищої освіти зовсім інше. Наприклад, у Чехії випускників ВНЗ дійсно цінують роботодавці, оскільки і навчання складніше, і саме викладання на голову вище за вітчизняні аналоги. Іноземна освіта враховує технологічний прогрес і намагається йти нога в ногу з ним. Чого не скажеш без грудки у горлі про навчання у більшості вишів пострадянського простору. Є один бонус від ВНЗ, про який ми мало не забули. Багато вітчизняних університетів мають програми співпраці із закордонними університетами. Таким чином, навчаючись на батьківщині, у вас є можливість стати учасником такої програми та перебратися за кордон заради здобуття європейської освіти. Круто, чи не так? =) Чи потрібна математика в програмуванні та в якому обсязі? Одна з головних переваг будь-якого технічного вишу — математична база. Зазвичай, лише у вищому навчальному закладі можна отримати гарні знання з вищої математики. Тут ми порушимо ще одне популярне питання, яке часто задається тими, хто хоче йти в IT: кому потрібна математика і чи потрібна вона взагалі для програміста? Відповідь – потрібна. Однак є один приємний момент: кожному розробнику математика потрібна по-різному. Якщо ви хочете працювати у якості FrontEnd розробника (створення клієнтської сторони вебдодатків), то математика вам буде потрібна меншою мірою, ніж для C# / .NET розробника, який, наприклад, зайнятий розробкою корпоративних рішень. Вузівський матан незамінний для тих, хто збирається пов'язати свою професійну діяльність з наукою, шифруванням, Data Science, машинним навчанням, штучним інтелектом та всім, що пов'язано з великими обсягами даних. Для криптографічних завдань вам знадобиться загальна та лінійна алгебра. У 3D-моделюванні не обійтися без геометрії та механіки. Для роботи з великими масивами даних необхідні статистика, теорія ймовірностей, лінійна алгебра. Біоінформатика потребує знань у галузі дискретної математики та статистики. Так можна перераховувати безліч IT-напрямків. Однак переважна більшість людей бере не той орієнтир. У програмуванні важлива не стільки математика, скільки саме математичне мислення. Найчастіше IT не вимагає глибоких знань, і необхідний мат. апарат обмежується початковими курсами університету (теорія множин, графів, автоматів, алгоритми, базова логіка) + стандартна шкільна програма (куди ж без неї?). Василь Кобзар, викладач GeekBrains, який спеціалізується на адмініструванні Linux, має чудову відповідь на запитання "Наскільки програмісту потрібне знання математики в роботі?" (джерело): “Якщо математика буде являтися предметною областю, то знати її потрібно настільки добре, наскільки це потрібно для вирішення завдання. Однак питання, мабуть, поставлене для загального випадку і пов'язане з існуючою думкою. Програмістові добре було б розібратися з логікою та абстрактною алгеброю, які не викладаються ні в школі, ні у більшості вишів. Також не завадять матстат і дискретка. Матан здебільшого марний, так само як і, скажімо, тригонометрія. Загалом, корисна та частина математики, що «розум у порядок приводить», а знання будь-яких формул напам'ять тільки забиває голову”. Підводячи підсумки цього розділу, скажемо наступне. Математика в програмуванні – це насамперед про математичне та аналітичне мислення, які допомагають критично мислити, абстрагуватися та розв'язувати задачі, вміло використовуючи логіку. Саме раціональний підхід до вирішення завдань, що забезпечується мат. мисленням – головний інструмент програміста. З його розвитком вам допоможуть спеціалізовані книги, а також практичні вправи – написання коду, вирішення математичних завдань та інші вправи, які можна знайти на вебресурсах. Рейтинг українських ВНЗ Розглянемо рейтинг за 2019 рік від dou.ua. Чому саме за 2019? Бо рейтинг того року був максимально “народним” – окрім традиційної статистики він містив додаткові відповіді респондентів, які вже мають вищу освіту, на деякі і донині актуальні запитання: в якому виші краще вчитися (український/зарубіжний), чи корисним було навчання, чи радили б ви отримувати вищу освіту і т. д. У наступні роки ні dou.ua, ні інші українські інформаційні ресурси не робили подібного опитування, тому будемо вдовольнятися даним. Отже, до першої десятки топових технічних освітніх закладів, в яких є IT-спеціальності, у 2019-му році потрапили: Національний університет "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА). Український католицький університет. Чорноморський національний університет імені П. Могили (ЧНУ ім. Петра Могили). Харківський національний економічний університет імені С. Кузнеця (ХНЕУ ім. Кузнеця). Донецький національний університет імені В. Стуса (ДонНУ ім. В. Стуса). Харківський національний університет радіоелектроніки (ХНУРЕ). Сумський державний університет (СумДУ). Київський національний університет імені Т. Шевченка (КНУ ім. Шевченка). Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича (ЧНУ ім. Федьковича). Львівський національний університет імені І. Франка (ЛНУ ім. Франка). В опитуванні взяло участь 3038 студентів та випускників українських вишів. Рейтинг був складений на основі різних аспектів навчання в університеті. Відповідно до даної публікації, 69.2% опитаних все ж таки радять здобути вищу освіту в українському виші. З них майже 16% рекомендували б відучитися в іншому вітчизняному закладі, відмінному від того, де респонденти самі отримують/отримували вишку, а 12% воліли б обрати іншу спеціальність/факультет. При цьому майже кожен четвертий (24%) вважає, що отримувати диплом треба лише за кордоном. На думку цих респондентів, за межами країни якість освіти краща. Також їх приваблює досвід життя та роботи в іншій країні. При цьому 5.6% опитаних були категоричними і виступили проти здобуття вищої освіти в принципі. Які предмети потрібно здавати на програміста у ВНЗ – в кожному закладі можуть бути свої критерії, проте зазвичай обов'язковими є рідна мова, математика, англійська, а іноді й фізика. Вартість навчання у ВНЗ Для з'ясування цього питання пройдемося найпрестижнішими українськими закладами, а потім вишами, які займають другорядні позиції. Спочатку візьмемо вартість контрактного навчання в КПІ на IT-напрямках. Найдешевшими за ціною є спеціальності “Комп'ютерні науки”, “Системний аналіз” та “Кібербезпека” — 35 000 грн за рік очного навчання на бакалавраті. 42 000 грн коштує навчання за спеціальностями “Інформаційні системи та технології” і “Комп’ютерна інженерія”, а 45 000 доведеться віддати за “Інженерію програмного забезпечення”. Візьмемо на розгляд НаУКМА. "Комп'ютерні науки" та "Інженерія програмного забезпечення" коштують по 55 000 грн за рік навчання на бакалавраті. У КНУ ім. Шевченка ситуація така: ті самі спеціальності, що були перераховані вище, оцінюються у 38 000 грн за рік очного навчання на бакалавраті. Перейдемо до вузів, які досягли менших висот, ніж розглянуті попередники. На черзі маємо НАУ. "Комп'ютерні науки", "Кібербезпека", “Інформаційні системи та технології” – 26 000 грн, "Інженерія програмного забезпечення" – 29 000 грн, "Комп'ютерна інженерія" – 28 000 грн. Національний транспортний університет. За "Інженерію програмного забезпечення" та "Комп'ютерні науки" доведеться віддати 25 750 грн. Рік навчання на очному відділенні, звісно. У СумДУ за "Кібербезпеку" та "Комп'ютерні науки" за перший рік навчання з вас візьмуть 13 440 грн. Наступні курси навчання коштуватимуть 15 365 грн, 20 370 грн та 23 660 грн відповідно. Цінова вилка досить непогана — приблизно від 13 до 55 тисяч. Причому це не обов'язково граничні значення. Ми розглянули лише декілька університетів, адже їх сотні й у кожного свої особливості. Але навіть із цього списку можна робити відповідні висновки. Якщо порівнювати вартість навчання у ВНЗ із курсами програмування, то виходить, що курси набагато вигідніші. На курсах ви витратите приблизно 15-25 тисяч на опанування IT-спеціальності, зате через півроку зможете працювати на посаді Junior розробника і з легкістю відіб'єте всю ту суму, яка була витрачена на навчання. В університеті ж ви витратите щонайменше 4 роки і на виході отримаєте такий набір знань, який недостатній для роботодавця. Все одно доведеться звертатися до сторонніх ресурсів (книги, курси, онлайн-ресурси тощо) і займатися самоосвітою, щоб дотягнутися до вимог тієї чи іншої компанії. Підсумки Отже, під час пошуків відповіді на питання “Чи потрібна програмісту вища освіта?” нам вдалося багато чого з'ясувати. Розіб'ємо головні тези на “за” та “проти”. “За” навчання у ВНЗ: більшість професійних програмістів мають вищу освіту, а також рекомендують іншим отримати диплом; деякі компанії вимагають наявність диплома у кандидатів на обов'язковій основі; це ж стосується деяких видів IT-професій (біоінженерні розробки і т. д.); ВНЗ з айтішних напрямів навчають основам майже всього, що пов'язано з IT; вища математика у ВНЗ дуже важлива для тих, хто збирається пов'язати свою професійну діяльність з наукою, шифруванням, Data Science, Big Data, машинним навчанням, штучним інтелектом та всім, що пов'язано з великими обсягами даних; диплом допомагає в отриманні візи та керівних посад в IT; навчаючись у вітчизняному виші, можна стати учасником програми обміну студентами та виїхати на навчання до іншої країни; навчання на курсах не можна назвати дешевим відстрочка від армії ВНЗ - непоганий вибір, якщо ви хочете йти в науку наявність ярмарок вакансій, де ви можете познайомитися з різними роботодавцями – навіть з інших країн мережа корисних знайомств у ІТ, яка сприятиме працевлаштуванню і зануренню в айті "Проти" навчання у ВНЗ: диплом швидше потрібен для “галочки”, все одно вас тестуватимуть на співбесіді та перевірятимуть ваші вміння та навички головні рушійні сили технічного університету – не навички та знання, а необхідна для роботи "корочка", очікування та надії членів сім'ї, а також армія багато навчальних програм в освітніх установах на IT-напрямках є застарілими ВНЗ з айтішних напрямів навчають лише основам за рік очного навчання у більш-менш пристойному виші треба буде заплатити не менше 25 тисяч щоб влаштуватися програмістом в IT-компанію, вам необхідно доучуватися після університетської освіти Нейтральне, але не менш корисне висловлювання: математичне та аналітичне мислення важливіше, ніж знання формул, проте варто враховувати, що знати математику потрібно настільки добре, наскільки це потрібно для вирішення робочих завдань. Якщо заплющити очі на безліч суперечливих моментів, університет — це справді своєрідна школа життя. Найважливіше, що можна собі винести з вишу — це зв'язки, досвід від універу та досвід, отриманий під час проживання в гуртожитку. Ви можете отримати гарні знайомства і дізнатися дуже корисні поради щодо перспектив в IT з перших вуст. Через знайомих можна навіть рекомендацію на посаду в IT-компанії отримати. Тож чи варто отримувати вищу освіту програмісту? На жаль, як засіб вивчення конкретного IT-ремесла університет не можна розглядати, зате все побічне, що пов'язано з ним, зроблено на пристойному рівні. Студентська романтика, незабутнє життя в гуртожитку, ярмарки вакансій, програми співпраці універів із престижними IT-компаніями (курси та інтернатури), програми співпраці з іноземними вузами, знайомства тощо. Саме ці плоди ви повинні збирати під час навчання у ВНЗ. Якщо ви наважилися здобути вищу освіту, вам не завадить наступна порада. Більшість колишніх студентів рекомендують відучитися перші рік-два, а потім шукати роботу (проходити курси, влаштовуватися до інтернатури). Як підсумок — після закінчення бакалаврату ви маєте і університетську базу, і диплом, і досвід роботи. Час даремно не втратили і при цьому університетське життя скуштували. Але якщо ви не готові витрачати стільки часу заради сумнівних привілеїв, робіть вибір у сторону курсів. Там вас не навчатимуть нічому зайвому і ви в максимально короткі терміни зможете опанувати бажану спеціальність, а потім отримати свою першу роботу на посаді програміста. Якщо у вас виникли зауваження або побажання до статті, сміливо залишайте їх у коментарях. Залишайтеся з ITVDN!